«Облік і контроль!» — ця ленінська фраза й досі є актуальною. Адже якщо платників податків періодично не перевіряти, то платити податки будуть далеко не всі. Тому держава змушена «стукати в двері» платників податків і вимагати звіту за попередні податкові періоди. Оскільки на підставі результатів таких перевірок можна зазнати неабияких видатків у вигляді пені та штрафів (не кажучи вже про можливість притягнення до кримінальної відповідальності), то правила проведення перевірок податковими органами слід знати.
Перевірки податківцями своїх «клієнтів» поділяються на:

Спрощена система дозволяє не лише зменшити клопіт зі сплатою податків, але й позбутись головного болю, пов'язаного зі здачею звітності.
Протягом року для платника єдиного податку — фізичної особи — підприємця — встановлюються звітні періоди, що дорівнюють кварталу. Протягом 5 днів після закінчення звітного періоду платник єдиного податку подає звіт (п. 9 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 599 від 29 жовтня 1999 p.).

Для фізичних осіб — підприємців Указ установив сплату фіксованої суми податку: від 20 до 200 грн на місяць. Якщо платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участі в підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 % за кожну особу (крім цього, на кожну таку особу необхідно отримувати в податківців додатковий документ — довідку про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку).

Великим (без перебільшення) здобутком малого підприємництва в нашій країні є спрощена система оподаткування. З липня 1998 р. Президент України підписав Указ № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (надалі — Указ). З цього часу й почався в Україні відлік дії системи оподаткування та звітності, яка допомогла зберегти й розвинути мале підприємництво. Спрощена система оподаткування поширюється на:

Платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані:
• вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами;
• подавати до державних податкових органів та інших державних органів, відповідно до законів, декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів);

Нижче наводимо основні положення системи оподаткування, що існує в Україні. Профільним законодавчим актом у цій галузі є Закон України «Про систему оподаткування» № 1251 від 25 червня 1991 р. (з того часу змінювався 36 разів).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування», під «податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування».
Принципами побудови системи оподаткування (ст. З Закону України «Про систему оподаткування») є:

Податки — це плата за життя в цивілізованому суспільстві. Жодна людина не любить їх платити, але всі хочуть ходити безпечними нічними вулицями, отримувати в похилому віці належну пенсію та інші соціальні послуги від держави. Тому всі країни світу намагаються знайти компроміс між небажанням платити та бажанням отримувати. Шукає такий компроміс і молода українська держава. Колишня (радянська) система оподаткування в нові реалії не вписується, а системи країн з давніми демократичними традиціями ще не підходять: там ставки податків вищі, а грошей зі скарбниці крадуть значно менше. Тому Україна шукає свій шлях: іноді вдало, іноді — не дуже (останнє трапляється частіше).