Деякі види підприємницької діяльності є досить складними й потребують неабияких знань, наявності спеціального устаткування, освіти персоналу і т. ін. Оскільки за продукт таких видів діяльності споживач ладен платити великі гроші, то багато хто захоче займатися цими видами діяльності, не маючи достатніх для цього можливостей. Тож з метою захисту споживачів (особливо безпеки громадян) від недобросовісних підприємців держава запровадила інститут ліцензування.

Найпоширенішою формою підприємництва в Україні є безпосередня підприємницька діяльність фізичних осіб — підприємців. І, поки в нашій країні діє спрощена система оподаткування, така ситуація залишатиметься актуальною. Тому нижче ми ознайомимо читачів із процедурою державної реєстрації приватних підприємців.
Реєстрацію підприємців проводить державний реєстратор (ця особа, як правило, діє при органі місцевого самоврядування). Для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем, повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи:

Підприємництво здійснюється на основі:
• вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; 
• самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; ,
• вільного найму підприємцем працівників;
• комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, «підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку».

«Облік і контроль!» — ця ленінська фраза й досі є актуальною. Адже якщо платників податків періодично не перевіряти, то платити податки будуть далеко не всі. Тому держава змушена «стукати в двері» платників податків і вимагати звіту за попередні податкові періоди. Оскільки на підставі результатів таких перевірок можна зазнати неабияких видатків у вигляді пені та штрафів (не кажучи вже про можливість притягнення до кримінальної відповідальності), то правила проведення перевірок податковими органами слід знати.
Перевірки податківцями своїх «клієнтів» поділяються на:

Спрощена система дозволяє не лише зменшити клопіт зі сплатою податків, але й позбутись головного болю, пов'язаного зі здачею звітності.
Протягом року для платника єдиного податку — фізичної особи — підприємця — встановлюються звітні періоди, що дорівнюють кварталу. Протягом 5 днів після закінчення звітного періоду платник єдиного податку подає звіт (п. 9 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 599 від 29 жовтня 1999 p.).

Для фізичних осіб — підприємців Указ установив сплату фіксованої суми податку: від 20 до 200 грн на місяць. Якщо платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участі в підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 % за кожну особу (крім цього, на кожну таку особу необхідно отримувати в податківців додатковий документ — довідку про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку).

Великим (без перебільшення) здобутком малого підприємництва в нашій країні є спрощена система оподаткування. З липня 1998 р. Президент України підписав Указ № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (надалі — Указ). З цього часу й почався в Україні відлік дії системи оподаткування та звітності, яка допомогла зберегти й розвинути мале підприємництво. Спрощена система оподаткування поширюється на: